Хельге Меєр - "привид Боснії"
Неймовірна
історія, що скоріше нагадує сюжет якогось голлівудського фільму, розпочалась на
самому початку війни, що вирувала у Боснії. Героєм подій, про які піде мова,
стала людина непересічна і зовсім неочевидна. Хельге Меєр – відставний спецпризначенець
данського єгерського корпусу, ветеран «Бурі в пустелі» та глибоко релігійна особистість,
не зміг спокійно сидіти у себе вдома, коли побачив по телебаченню репортаж
тогочасних новин, про жахіття та поневіряння, які відчували на собі мешканці
Боснії. Країна палала, бракувало буквально всього, Сараєво перебувало у облозі,
а рідкісні гуманітарні конвої, які відправлялись до місць призначення,
грабувались чи просто завертались назад. Особливе враження на Меєра справили
діти, які були невинними жертвами конфлікту. Сповнений рішучості, він невдовзі
попрямував на авіабазу повітряних сил США Рейн-Майн у Франкфурті. Прямо там, на
базі, у одного з військових США він придбав Шевроле Камаро 1979, яку разом з
технічним персоналом бази він модернізував для виконання свого задуму, а саме –
доставки необхідних припасів, медикаментів, пального, а також усього, що
потрібно дітям, у міста та села, куди ніхто або не може дістатись, або не
наважується.
Модернізація авто
була ретельно продумана, було встановлено додаткове бронювання, протимінний
захист, засоби супутникового зв’язку та GPS навігації, інфрачервоні,
теплові та нічні камери, закис азоту та спеціальні шини, суттєво покращений
двигун, а саму машину пофарбовано спеціальною стелс-фарбою, яку використовували
для зменшення видимості літаків на радарах. Одним словом після доопрацювань –
це вже була геть інша машина, достойна ролі у фільмі Mad Max, але вишенькою на торті
– була жовта дитяча качечка для ванни на решітці радіатора.
Місія Хельге
розтягнулась на ціле десятиліття, за цей час він здійснив понад 100 виїздів,
перевіз сотні кілограм провізії та припасів, майже кожного разу ризикував
життям, був неодноразово обстріляний, потрапляв у засідки, а одного разу куля
снайпера застрягла у нього в шоломі. Проте він залишився живим, як він казав –
завдяки Божому благословенню. У Хельге не було фаворитів, він допомагав усім: боснякам,
хорватам, сербам чи будь-кому, хто потребував допомоги. Він ніколи не возив з
собою вогнепальної зброї, проте поруч з ним завжди була Біблія. Серед солдат
він отримав прізвисько «Привид», через те що з’являвся нізвідки і так само у
нікуди зникав, люди прозвали його «Божим Рембо», а діти по усій Боснії чекали
на його приїзд, для них він був немов Санта, серед жахіть та злиднів країни, що
воює.
Хельге живий і
зараз, а його Камаро стоїть у гаражі, у свіжих інтерв’ю він каже, що з радістю
і зараз би відправився допомагати людям, яких зачепила війна, наприклад в
Україну, проте поважний вік – 76 років і обіцянка дружині, все-таки змусили
данця піти на пенсію. Неймовірна історія небайдужої людини, яка не захотіла
просто стояти осторонь і спостерігати.
Дивитися відео
Максим Маліновський,
стажер Аналітичного центру балканських досліджень
Коментарі
Дописати коментар