Катерина Шимкевич взяла участь у міжнародному воркшопі "Стара Градишка: 1942 - 2022"

Світлина: Катерина Шимкевич

З 9 по 11 липня проходив міжнародний воркшоп "Стара Градишка: 1942-2022", організований низкою неурядових європейських організацій. Співзасновниця Аналітичного центру балканських досліджень Катерина Шимкевич стала учасницею цього заходу. Серед організаторів - хорватська неурядова організація Documenta.

Воркшоп проходив у декількох форматах - обговорення, лекції, питання - відповіді, вивчення різних видів комеморативних практик, зокрема, через музику і перегляд фільмів, навчальні візити до двох концтаборів - Стара Градишка та Ясеновац.

Стара Градишка розташовується на кордоні Хорватії та Боснії і Герцеговини. Країни розділені рікою Савою. З боснійської сторони існує селище Босанска Градишка, мешканців якої в роки Другої світової війни відправляли до концтабору Стара Градишка.

Це місце смерті входило до системи концтабору Ясеновац, створений устаським урядом Незалежної Держави Хорватія у 1941-1945 рр.

"Стара Градишка як місце ув'язнення та страти використовувалося ще з 18 ст. Тоді тут була побудована фортеця, у будівлях якої в наступні століття перебували незгодні із австрійським правлінням, солдати французької армії, цивільне населення, здебільшого жінки і діти сербської, ромської, єврейської національності, політв'язні тітовської Югославії, військовослужбовці хорватської армії, яких затримували вояки ЮНА у 1990-ті", - розповідає Шимкевич.

За її словами, у роки Другої світової війни Стара Градишка була місцем ув'язнення усіх, кого усташі вважали своїми ворогами. Це діти, жінки, літні люди, які були нехорватами. До концтабору відправляли сербів, ромів, євреїв, а інколи і хорватів, бо вони були проти Павелича та його вбивчого уряду.

"Дітей з концтабору рятувала жінка, ім'я якої мало хто знає. Діана Будісавлевич. Два роки тому про неї вийшов фільм. І її гуманітарну діяльність почали відкривати дослідники устаських жахіть та історики, що вивчають Другу світову війну", - продовжує співзасновниця Аналітичного центру балканських досліджень.

Концтабір Стара Градишка рідко стає місцем відвідування. Мешканці селища часто не знають, що їхні будинки поруч із колишнім концтабором.

"Природа працює добре. У старих будівлях вже виросли дерева, стежки заросли травою. Частина будівель ще стоїть без активного втручання природи, але відбувається їхнє повільне руйнування. То дах обвалиться, то стіни.. Це не місце пам'яті, це місце забуття. І від цього колишній концтабір виглядає ще моторошніше. Хорватська влада кошти на створення тут меморіального комплексу не виділяє, збереженням пам'яті займаються громадські організації.

Навіщо такі місця зберігати? Багато хто вважає, що не буде фізичного нагадування, не буде і травм. Якраз навпаки. Хорватське і сербське суспільства досі живуть ранами і травмами Другої світової війни. І війни 1990-х років це довели. Повоєнні відносини між країнами теж, по суті, ніякі. Історичні питання і проблеми і далі залишаються об'єктом маніпуляцій, міфів, пропаганди", - підсумувала Шимкевич.

#Хорватія