Пристрасті за Памбуковицею
Президент Сербії
Александар Вучич планує відвідати Памбуковіцу у неділю 10 березня. Історична
назва цього села — Мркшина црква, бо населений пункт виник біля однієї з
найстаріших у регіоні церков. Вона відома своєю друкарнею, історики та
книгознавці вважають, що саме тут надрукували Четворојеванђеље 1562 року та Триод цветни
1566 року. Але то було давно,
зараз Памбуковіца цілком собі село селом, з однією тисячею місцевих жителів та
полями сунцекрету довкола аж до самого горизонту.
Про візит
президента повідомляє найстаріша в державі газета
«Політика» та ледь не всі
видання Сербії. Здавалося б, рядова поїздка. До того ж зараз в Сербії тепло, магнолія
квітне — чому б першій особі держави не махнути кудись з загазованої столиці у святу
неділю. Чому такий ажіотаж в пресі? Поїхав та й поїхав. Але — ніт. Візиту
передувала ціла історія, яка неслася цілий тиждень.
На минулих вихідних
у Белграді пройшли збори СНС (Српска
напредна странка — Сербська прогресивна партія),
незмінної партії влади протягом останніх років десяти. На порядку денному шанованого
зібрання стояли справді важливі для держави справи: підсумки виборів проведених
в грудні минулого року, кадрові призначення та перевибори — до чесності процесу
волевиявлення та сумлінності підрахунку голосів мали великі питання опозиція і
Європейський Союз.
В підсумку Анну
Брнабіч залишили на посту прем’єрки і влада погодилися провести перевибори.
Правда, лише у Белграді. Їх вирішили призначити на 28 квітня з гучною обіцянкою,
що «опозиція програє ще більш переконливо». Не залишилися без реакції і коментарі
депутатів ЄС з приводу нечесності грудневих виборів. Президент Александар Вучич
заявив, що думка депутата Бундестагу Йосипа Юратовіча важить для нього менше,
ніж думка будь-якого селянина з Памбуковіци. Штука в тім, що пан Йосип Юратовіч
справді існує. Він чинний політик і дійсно депутат у Бундестазі. Такий от
вийшов приємний бонус для своєї аудиторії — сербський президент копнув хорвата,
бо пан Юратовіч родом з Копривниці, містечка за 75 кілометрів від Загреба.
На цьому історія не
закінчилася. Президенту виконавчого комітету СНС Дарко Глішичу начебто довелося
вимкнути свій телефон, бо увесь тиждень дзвонили жителі Памбуковіци. Вони бідкалися
— коли президент Сербії приїде до них в гості, цитує слова політика видання N1. Глішич сказав, що йому телефонували більше сотні разів — селяни були в
захваті, що їх згадали на такому високому рівні і просили передати, що якщо
президент ближчим часом не завітає в село, вони з горя заблокують місцеві дороги.
Після такого прояву
всенародної любові, батьку нації не лишалося нічого іншого як вирушити до
Шумадії. Якби не одне але. Як зазначає та ж «Політика», окрім зустрічі з місцевими
жителями у Памбуковиці також планується … розмова з президентом Республіки Сербської
у Боснії та Герцеговині Мілорадом Додіком. І тут вся оця спонтанність та великий жест президента трошки підважується.
Так, до Памбуковиці
від кордону з БіГ зовсім не далеко, якби не знання, чим пан Додік займався
останні два тижні. Географії вояжів Мілорада Додіка позаздрив би будь який
порядний комівояжер. Спершу боснійський політик мав турне до Білорусі та РФ. В Мінську він назвав
Олександра Лукашенка «людиною миру», висловив скепсис з приводу мирних
перемовин в Україні та сказав, що у його батька був трактор вироблений в
Білорусі. Потім відвідав Казань, де отримав орден Олександра Невського особисто
з рук володимира путіна (у жовтні 2023 року ПАРЄ визнала путіна
диктатором, а його режим – диктатурою. – ред.) — негайно вмочив нагороду у чарку з горілкою і заявив, що
Республіка Сербська у Боснії та Герцеговині відмовляється рухатися в бік
членства у НАТО.
Далі — більше. Він
напустив туману написавши, що поїде до «друга в Анталію». Хм, і хто б це міг
бути, в кого в Туреччині на носі місцеві вибори і треба негайно показати себе
впливовим нащадком османів, щоб повернути контроль у меріях деяких важливих міст,
бо там більшість має опозиція? Інтрига тривала не довго, пан Додік таки зустрівся
з паном Реджепом Ердоганом — балакали про будівництво дороги Сараєво—Белград. Ну так. Мабуть, лише
про це і балакали. Потім була розмова з міністром іноземних справ Словаччини «о
европском путу БиХ и уставноj позициjи Српске на том
путу». Це, взагалі, як? Яка євроінтеграція, а як же батьків білоруський
трактор? Також Мілорад Додік анонсував, що до кінця березня Республіка Сербська
у Боснії та Герцеговині прийматиме прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Здається, протягом лютого-березня цей чоловік вирішив зібрати якийсь химерний флеш
рояль.
Але це ще не все. В
квітні Мілорад Додік планує відвідати конференцію з безпеки у Санкт-Петербурзі.
Ще раз: конференцію з безпеки. В Санкт-Петербурзі.
Складається
враження, що зустріч з Александаром Вучичем 10 березня в гостинній Памбуковиці
— точно не збіг. Теми для розмов там уже давно заготовлені. Ні, може Мірослав
Додік похвалиться привезеним з Казані орденом або покаже як перемикати передачі
на білоруському тракторі. Переконаний, що покличе президента Сербії разом поїхати
до РФ у квітні. Може, і про футбол парою слів перекинуться. Додік говорив, що не буде вболівати за збірну Боснії і
Герцеговини у стикових матчах Чемпіонату Європи проти України в березні. Мовляв,
вболіває за збірну Сербії. Одним словом, поговорити політикам точно буде про
що.
Головне не забути
вийти до селян з Памбуковиці, бо серби народ гарячий, може, і справді якусь дорогу перекриють. Яку швидше за все побудували на гроші Європейського Союзу, а не тих,
куди останні два тижні мотався пан Мілорад.
Ігор Перенесієнко,
стажер Аналітичного центру балканських досліджень
Коментарі
Дописати коментар