Як Чорногорія відновлювала незалежність (переклад)
Переклад публікації видання "Analitika"
Ось як це було 18 років тому: Чорногорія відновила незалежність, основні дані референдуму
Це був кінець бурхливого періоду, який почався
з розпаду великої Югославії, і, незважаючи на те, що весь регіон майже півтора
десятиліття був ареною конфліктів і напруженості, референдум у Чорногорії був
прикладом мирного і демократичного прийняття рішень громадянами.
Виборці вибирали між варіантами «так» і «ні»,
причому гаслом варіанту незалежності було «За Чорногорію, яку ми любимо», а за
збереження в державному союзі з Сербією «Нас більш ніж достатньо, щоб сказати
«ні» – Чорногорія не продається».
Незабутній принцип 55-45
Міжнародний чинник наказав реалізувати дуже
незвичайну модель – рішення про незалежність є дійсним, якщо за нього
проголосує 55 і більше відсотків від загальної кількості виборців.
Це положення також було імплементовано в lex
specialis – Закон про референдум від 2006 року, стаття 6 цього документу.
Сувереністи почали з Цетіньє, прихильники
союзу з Сербією з Мойковаца
Якщо говорити про
кампанію, то вона була обопільно насиченою. Блок прихильників незалежності
вирішив провести чотири великі мітинги, які розпочнуться 28 квітня в Цетіньє та
закінчилися в Подгориці.
З іншого боку,
уніоністські сили (ті, які виступали за союз з Сербією) провели мітинги майже в
усіх муніципалітетах - вони почалися 17 квітня в Мойковаці, а завершили
кампанію в Подгориці.
Лідером «Блоку за
незалежність» був Міло Джуканович, а «Блоку за Громаду» – Предраг Булатович.
Що стосується
політичних суб’єктів, то до блоку за незалежність увійшли, серед інших,
Демократична партія соціалістів, Соціал-демократична партія, Боснійська партія,
Ліберальна партія, Демократичний союз албанців, Демократичний альянс Чорногорії
та Хорватії. Громадянська ініціатива, а в альянсі за спільну державу
Соціалістична народна партія, Народна партія, Сербська народна партія, Народна
соціалістична партія, Демократична сербська партія та Партія сербських
радикалів.
Слід особливо зазначити,
що словацький дипломат Франтішек Ліпка очолював тодішню Республіканську комісію
з референдуму, а спеціальним представником Європейського Союзу був його
співвітчизник Мирослав Лайчак.
Обидва блоки
отримали по одному мільйону євро з держбюджету на фінансування кампанії, при
цьому суб’єкти суверенного блоку в підсумковому звіті вказали, що витратили
1,40 мільйона, протилежна сторона – 1,25 мільйона.
Під час кампанії
була дезінформація, була й публікація секретних записів, але сам день
референдуму на виборчих дільницях пройшов відносно спокійно.
Якщо так, то
найбільшим порушенням найкраще було б назвати десяток випадків недотримання
процедури голосування та кілька прикладів порушення таємниці голосування.
Різниця в підсумку
склала близько 46 тисяч голосів
Зрештою, у
референдумі взяли участь 419 236 із 484 718 зареєстрованих виборців, а явка
склала 86,5 відсотка.
За незалежність
Чорногорії проголосували 230 711 громадян, або 55,5 відсотка. Продовження
існування в державному союзі з Сербією підтримали 184 954 виборці, а в
перерахунку на відсотки – 44,5. Також в урнах виявлено 3571 недійсний бюллетень.
Що стосується
голосування муніципалітетами, то в 12 з них більшість була за незалежність, у 9
– за спільну державу.
З точки зору
підтримки незалежності, лідирували муніципалітети Рожає (90,8 відсотка), Улцинь
(87,8), Цетіньє (85,2), Плав (78,4) і Бар (63,1).
З іншого боку,
найвищий відсоток підтримки спільної держави був зафіксований у Плужине (75,4
відсотка), Андрієвиці (71,2), Плевлі (63,4), Жабляку (60,9) і Герцег-Нові
(60,8).
На 28 дільницях
– 100 відсотків
Цікаво й те, що на
28 дільницях підтримка одного з варіантів була 100% – на 27 – за незалежність,
а на одній усі виборці підтримали існування спільної держави з Сербією. При
цьому були задіяні найрізноманітніші виборчі дільниці – від кількох десятків
виборців до дільниць із кількома сотнями виборців.
Що стосується
виборчих дільниць, на яких була зареєстрована 100% підтримка незалежності, то
сім із них були на території сучасного муніципалітету Тузі (Діноша, Трабоін,
Скорач, Друме, Вуксанлекічі, Затреєбач, Стьєпово), п’ять у Бєло Полі
(Негбратина), Годуша, Сіпаньє, Змінац, Шиповіце), по чотири були в Барі (Цкла,
Арбнеш, Мурічі, Дабезічі та Улцині (Штодра, Горнє Міде, , приватний заклад),
три в синьому (Богаїце, Яра, Будоєвіце), і по два в Рожайє (Драченовац, Црнча)
і на території, яка сьогодні належить муніципалітету Петніца (Понор, Йоховиця).
Єдиною виборчою
дільницею в країні, де 100% підтримали державний союз, була Дучичі в Кучі, що в
межах столиці Подгориці.
Переклала Катерина Шимкевич
Коментарі
Дописати коментар