Як повернути громадян України додому?
Редакція журналу «Міст: Україна - Балкани» зібрала дані щодо кількості громадян України, які перебувають в Балканських державах у зв’язку з агресією РФ проти України. Наведені цифри стосуються періоду червня, липня, серпня 2024 року. Цей матеріал було опубліковано в номері №2 часопису "Міст: Україна - Балкани". Придбати номер можна за покликанням.
Посольство України в Чорногорії інформує, що станом на червень продовжили тимчасовий захист 4 276 громадян України в Чорногорії.
Посольство України в Албанії повідомляє про 11 759 громадян України, і зазначає, що «документальні підтвердження легальності перебування (дозвіл на проживання, гуманітарні посвідки, тощо) громадянам України міграційними органами Албанії не видаються. Відповідно всі громадяни України, які знаходяться на території держави, знаходяться під тимчасовим захистом».
Як повідомляє посольство України в Молдові, у цій державі статус тимчасового захисту отримало понад 40 тисяч громадян України.
За даними посольства України в Хорватії, станом на липень в Республіці Хорватія перебуває 25 556 громадян України, які отримали тимчасовий захист.
Посольство України в Румунії зазначило, що в Румунії тимчасовий захист отримали 173 335 громадян України, а за даними УВКБ ООН станом на 07.07.2024 року на території Румунії перебуває 77 900 осіб.
У повідомленні посольства України в Сербії йдеться, що тимчасовий захист у Сербії оформили 2 471 громадянин України.
Посольство України в Словенії інформує, що у Словенії 10 588 громадян України отримали статус тимчасового захисту.
У Грецькій Республіці станом на 7 липня 2024 року тимчасовий захист отримали 30 346 громадян України. Такі дані наводить посольство України в Греції.
Посольство України в Північній Македонії зауважує, що станом на серпень 45 осіб мають статус тимчасового захисту. Крім того, посольство уточнює, що «відповідно до Рішення Уряду РПМ від 02.03.2022 громадянам України, які у зв’язку зі збройною агресією Росії перебувають на території Північної Македонії, надається статус тимчасового перебування з гуманітарних причин та оформляється відповідна посвідка на тимчасове проживання в РПМ терміном до одного року з можливим подовженням на аналогічний період. Станом на серпень 2024 р. у Північній Македонії зареєстровано 350 українських громадян із зазначеним статусом. Громадяни, які отримали посвідки на проживання з гуманітарних причин, мають право на: перебування в РПМ та на початкову та середню освіту для дітей».
Починаючи з 24.04.2022 року до Болгарії в'їхало 3 075 692 громадянина України; статус тимчасового захисту отримали 193 155 осіб, - повідомляє посольство України в Болгарії.
Посольство України в Туреччині проігнорувало редакційні запити журналу «Міст: Україна - Балкани».
Редакція допускає, що наведені дані на час друку журналу могли змінитися, адже громадяни України потенційно можуть переїжджати з країни в країну. Представники влади неодноразово говорили про необхідність повернення громадян України додому, планувалося створення відповідного міністерства. Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі 31 жовтня 2024 року з керівниками громад та районів Закарпаття сказав, що лідери західних країн готові залишити працевлаштованих українців, а безробітних позбавляти соціальних виплат і таким чином змусити їх повернутися до України. Редакція звернулася до провідних українських експертів із питанням «Як повернути українців додому?»
Світлана Конончук, політичний аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень:
Питання про зміни в структурі населення складне. Маю сказати, що наша влада ніколи не переймалася питанням демографії. Прийнята демографічна стратегія констатує деякі факти, але навряд чи стане основою для плану ефективних дій. Принаймні влада могла би подбати про те, щоб все-таки періодично проводити перепис населення, а не під різними приводами його скасовувати чи авторитетними вустами розказувати про інші відносно прийнятні способи порахувати населення.
Очевидно - і це не новина, - що неможливо відновити населення в тій кількості і в тому вигляді, як воно було станом на початок 2022 року. Можна з упевненістю сказати, що чим довше триватиме війна, тим менша вірогідність повернення тих, хто виїхали. Але водночас не існує однаково і одномірно мотивованих потоків людей як на виїзд, так і на повернення. Я думаю, що задача повернути всіх, якщо така ставиться, не має перспективи. Можна допомогти тим, хто хотів би повернутися. Люди готові повертатися, але в що?
Найперше, що влада морально зобовʼязана зробити - це припинити ставити людей, які рятувалися від війни, в позу звинувачених. Я думаю, що задача української влади на всіх рівнях - мати політику підтримки тих людей, які хочуть повернутися. Така політика може включати фінансову підтримку на переїзд, облаштування на місці - для багатьох питання впирається у відсутність житла. У влади є відповідь на це питання? І давайте скажемо, що багато тих, хто виїхали і хто хотів би повернутися, - це не завжди ідеал в очах влади людського ресурсу - молодих освічених здорових.
Висока частка біженців за кордон - це люди літнього або пенсійного віку. Готова влада допомогти їм переїхати? Ці люди не будуть вже вискакувати з дому в тапочках, як вони це робили, тікаючи від бомбувань. Їм потрібно допомогти. Працездатним влада повинна допомогти з професійним навчанням чи змінами в кваліфікації. Люди, які вирвалися з Маріуполя, скажімо, де працювали на металургійному заводі, і готові повернутися в Україну, можуть не мати кваліфікації, щоб жити і працювати в, умовно кажучи, Луцьку.
Далі - діти. Влаштувати дітей в дитячий садок, в школу - це квест. З цією проблемою стикаються не тільки вимушені переселенці, але й майже всі сімʼї. Вирішує влада такі питання?
І влада - так, саме влада - повинна показати, де всі ці люди можуть бути корисними, де вони можуть реалізувати себе. Не останнє питання - рівень оплати праці. Працездатна людина, яка розглядає питання повернення з країни Європи, буде зважувати можливості заробітку. Загалом не тільки Україна, але й багато країн Східної Європи стикаються з відтоком населення з економічних мотивів. Тому скажемо так, українська влада повинна розрізняти ідею допомогти повернутися тим, хто хоче повернутися, і ідею про залучення працездатного населення не тільки з числа українців, які виїхали, але й інших країн, якщо дійсно є потреба в робочій силі. Але розвʼязати останнє за рахунок тих, хто виїхали, навряд чи вдасться.
Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики:
Питання повернення наших громадян, які через повномасштабну агресію опинилися за межами України, додому насправді важче й складніше, ніж видається на перший погляд. Головна причина полягає в тому, що попри те, що з початку повномасштабного вторгнення пройшло вже майже тисячу днів, досі невідомо, скільки наших громадян опинилося за кордоном. У даному випадку я навіть не беру територію Росії, Білорусі як агресора й співагресора, а й території країн Рамштайн.
Тому, щоб забезпечити ефективну процедуру повернення, я пропонував би використати відомий додаток «Дія» та провести низку опитувань. Це не претендує на значну соціологічну вибірку, але створило б масив даних, з якими можна було б працювати. Перше питання для тих, хто виїхав: де ця людина перебуває і в якому складі сім’ї. Друге питання: чи є цій людині куди повертатися в Україну в плані житла. Третє питання: чи наявне робоче місце, якщо людина повернеться. Четверте, найскладніше питання: на яких умовах людина готова повертатися в Україну. Після цього варто створити усереднений портрет, а з іншого боку створити типовий портрет людини, яка готова повернутися в умовах широкомасштабного російського вторгнення. Це серйозний фактор, адже повертатися під постійні обстріли й звуки сирен готові далеко не всі.
Потім варто розпочинати переговори з нашими партнерами, ООН та іншими про те, щоб профінансувати пілотний проєкт з цього повернення, і тоді ми зможемо говорити про якісь прагнення та певні завдання. Інакше всі розмови на цю тему видаються суцільною профанацією.
Юрій Рубан, політолог:
Питання про повернення тих українців, які виїхали з початком широкомасштабного вторгнення дуже складне. Ми бачимо результати багатьох досліджень, які говорять про те, що зараз ніхто не може прогнозувати, скільки тих людей, що зараз виїхали, скільки їх повернеться. Зрозумілі базові речі - всі не повернуться. Зрозуміло, що з кожним днем, тижнем, місяцем проводження війни люди обростають зв’язками, знаходять роботу, діти дорослішають, йдуть до школи, отримують освіту, іншими словами вони вростають в інші спільноти, в інші середовища. Ймовірність їхнього повернення падає. Що можна їм запропонувати? Я думаю, що рішення - залишатися чи повертатися - дуже складний індивідуальний вибір кожного. Тому узагальнення чи тотального рецепта бути не може. Зараз придумати якийсь універсальний рецепт, тим більше бюрократичний рецепт у вигляді міністерства чи іншої структури з метою стимулювання, заохочення повернення - на мій погляд, це нефективно.
Усе залежить від того, в якому стані перебувають міста тих людей, які будуть повертатися, в якому стані буде після закінчення війни енергетика, комунальне господарство, освіта, охорона здоров’я, тоді і будуть прийматися ці рішення. Не забуваймо про те, що багатьом уже нема куди повертатися, бо багато міст зруйновано. Тому теперішні розмови про повернення людей - це, швидше, інтелектуальні спекуляції, ніж формування реальних планів.
Коментарі
Дописати коментар