Що нового на Балканах? Сербія

 Огляд за 14-20 квітня 2025 року

В позаминулу неділю у Белграді відбувся великий мітинг на підтримку діючої влади — опозиція відзначала, що для цього звозилися працівники підприємств та установ з усієї країни. Формально ж, ні уряд, ні правляча партія СНС (Српска напредна странка) причетності до мітингу прямо не визнавала, мовляв, все дійство організував новостворений рух «За народ та державу». Сам мітинг називався «Не віддамо Сербію» («Ne damo Srbiju»). З детальними репортажем про подію можна ознайомитися у матеріалі N1.

В мережу потрапила інструкція, з якою директор фірми MSK (Metanolsko-sirćetni kompleks) з Кікінди буцімто ознайомлював своїх співробітників, які їхали до столиці. Ось деякі пункти з неї «13.) Уникайте будь-яких інтерв'ю, якщо ви зустрічаєте радіо- чи телевізійників, ігноруйте їх і просто проходьте повз них;» або ж 16.) Якщо ви збираєтеся вживати алкоголь, я дуже прошу вас робити це помірковано».

Саме дійство тривало з 13:20 дня до глибокої ночі — з підсумком біля сцени встановленої перед будинком Скупщини Сербії. Фіналом заходу став виступ президента. Александар Вучич висловив вимоги до прокуратури, щоб та ініціювала відповідні процедури в межах своєї компетенції, для відновлення порядку і миру в країні. При цьому президент наголосив на потребі повної поваги до Конституції та закону. Він зазначив, що прагне виявити виконавців та підбурювачів пов’язаних з нападами на життєво важливі державні установи та об’єкти, та не допустити подібного в майбутньому. Також за словами пана Вучича на мітингу були присутні 120 тисяч людей, в репортажі N1 пишуть про 50, європейські телевізійники писали про 55.

Назва мітингу «Ne damo Srbiju», мабуть, відсилка до пісні «Ne dam», написаної з нагоди авіаударів НАТО по Сербії в квітні 1999 року. В ній йдеться про те, що чужинці не отримають ні травинки, ні краплинки, ні, звісно, Косово. Відсилка очевидно в тім, що на думку натхненників руху «За народ та державу» як тоді в квітні на Сербію летіли бомби, так і зараз — тільки замість бомб нині студенти. Сама ж пісня «Ne dam» так часто використовується представниками правих сил на різних заходах, що як зізнався в 2023 році в інтерв’ю Telegraf.rs її автор, він регулярно подає до суду, вважаючи це порушенням власних авторських прав.

***

Продовжували протестувати минулого тижня також студенти і опозиція. 15 квітня мітингувати до столиці приїхали байкери, потім прибула ціла колона тракторів. З 14 квітня з 22:00 розпочалася блокада будівлі Радіотелебачення Сербії (РТС). Протестуючі заявили, що це триватиме «до оголошення конкурсу на обрання нових членів Ради регуляторного органу з питань електронних ЗМІ або до закриття РТС».

Через блокаду програма новин РТС протягом минулого тижня починалася на 10 хвилин пізніше, виходила в скороченому варіанті і без ведучого. Напередодні Великодня, керівництво каналу взагалі повідомило про неможливість проведення трансляції літургій з нагоди Великодня. Натомість інстаграм-сторінки протестувальників studenti_u_blokadi та sviublokade.fdu покликали всіх охочих прийти до будівлі РТС та фарбувати там писанки. «Барвисті яйця, а не різнобарвна брехня. Запрошуємо на писанкарство перед РТС у Страсну п’ятницю», — йшлося у повідомленні.

Міністерство закордонних справ Сербії висловило стурбованість у зв’язку з блокуванням Радіотелебачення Сербії та звернулося міжнародних інституцій з проханням допомогти забезпечити безперешкодну роботу RTS.

Того ж тижня біля 80 студентів із Сербії вирушили на велосипедах з Нові-Саді до Страсбургу, щоб виступити в установах ЄС і представити вимоги сербській владі у зв’язку з трагедією у Новому Саді. Студенти проїздили від 80 до 145 кілометрів на день, сумарно здолавши 1300 кілометрів через Угорщину, Словаччину, Австрію, Німеччину та Францію.

***

19.04 найстаріша газета держави «Политика» вийшла з матеріалом «Шахова партія в Сербії добігає кінця: Вучич стратегічно готується до мату, опозиція у відчаї руйнує фігури». Текст фактично ставив крапку у протестах сербської опозиції. «Вучич, як досвідчений гравець, не витрачає часу на перегляд попередніх ігор. Його погляд спрямований на дошку майбутнього. Інвестиції, дороги, пенсії, зовнішня політика – це його коні та гармати. Він будує позиції, відкриває лінії, робить ходи з метою підготовки до мату, а не просто виживання. Проте опозиція продовжує грати так, ніби вона потрапила в нескінченну пастку, яка ніколи не закінчується. Вони витратили п’ять місяців, пересуваючи ті самі фігури навколо тих самих квадратів – без жодної позиційної переваги» — за численними компліментарними епітетами на підтримку бік влади, читачам явно нав’язується ідея марності усіх подальших протестів.

З одного боку, раціо у цих словах є. Протести справді, здається, ходять колами і видимих зрушень, принаймні з України, ми не бачимо. Проте є одне нічогеньке «але», яке росте більше ніж десять років. З 2012 року в Сербії поступово встановлювався режим на подобі авторитарного. Де суди підконтрольні дзвінку політичного керівництва країни, а не букві закону, де за критику влади можна заввиграшки отримати фізичне побиття чи й поготів бути вбитим, ЗМІ переважно повністю лояльні до влади, політична опозиція атомізована на невеликі ворогуючі між собою групи, де 700 тисяч громадян — члени провладної СНС, і це дає навіть більше співвідношення членів провладної партії до населення держави в цілому ніж в КНДР. Вийти на протест в таких умовах — прояв величезною хоробрості.

В статті «Політики» йдеться про пенсії, дороги та інвестиції від Вучича. Складно визначити, а от поганий ремонт вокзалу у Новому-Саді і людські жервти у зв’язку з цим — це вдала інвестиція чи, оскільки мова про автовокзал, це вже про хороший транспорт і дороги? Минулого тижня в Сербії активно обговорювали мем — виявляється, там в уряді більше міністрів, ніж в США чи КНР — 30, проти 15 і 26 відповідно. При тому що Сербія наразі ну далеко не економічний тигр, і потребує реформ. В подібних умовах мирний протест проти влади і вимоги змін видаються цілком логічними.

Невже цих очевидних речей не розуміє автор тексту опублікованого у поважній «Політиці»? Йдемо дізнаватися, хто ж саме написав статтю. Знаходимо. Це — Д. Живкович, який отримував звинувачення від чорногорської Феміди за те, що його сайт принижує та викликає недовіру до державних інституцій Чорногорії, прихильник «сербського світу». З порталу Vijesti.me можна довідатися: в Чорногорії Живковича арештовували через публікацію неправдивої інформації. Ризикну припустити, що людина з подібним бекграундом і такими гнучкими журналістськими стандартами могла свідомо виставити протести у поганому світлі. Чомусь є таке відчуття.

Британський The Economist з одного боку віддає належне президенту Сербії: «Досвідчені автократи добре знають, як нейтралізувати суспільний гнів. Вучич обережно дозволив протестувальникам висловити своє невдоволення без жорстокого втручання поліції, хоча використання так званого використання «звукової гармати» (що влада заперечує) для розгону натовпу ще більше розлютило демонстрантів. Обіцянки змін, зокрема усунення прем'єр-міністра та формування нового уряду, можливо, дещо приглушили запал протестів». Проте з іншого боку, і це відрізняє The Economist від пана Живковича, видання не «грає в одні ворота».

«Деякі революції відбуваються обхідним шляхом», — пише The Economist далі. «— Коли почалися протести, вважалося, що молодь мало цікавиться політикою країни, з якої, зрештою, багато хто вже думав про виїзд, — сказав С. Маркович з факультету політичних наук у Белграді для The Economist — Однак сьогодні вони глибоко зацікавлені в майбутньому країни, розбирають функціонування інституцій від суду до державних ЗМІ. Якщо це не революція, то що?».

***

20.04 в Сербії святкували Великдень. Це Свято є неймовірно важливим для напрочуд релігійної Сербії, і тема його святкування точно займе забагато сторінок. Президент Сербії А. Вучич пофарбував яйця, а також якийсь невідомий роздавав льодяники з підписом очільника держави біля дитячого садочка «Венчич» у місті Сомбор. Чоловіка зараз розшукує поліція.

Підготував Ігор Перенесієнко,

стажер Аналітичного центру балканських досліджень