Футбольний клуб "Воjводина"

Публікуємо частину матеріалу Ігоря Перенесієнка про історію футбольного клубу Воjводина, Сербія. Матеріал вийшов друком в №2 та №3 журналу "Міст: Україна - Балкани".

Цей клуб представляє друге за розміром місто Сербії. Маючи славну історію, тривалий час перебував у занепаді, допоки його не очолив харизматичний президент. Після цього клуб шість разів завойовував бронзові медалі чемпіонату, за що отримав іронічне прізвисько «вічно треті». Здолати гегемонію двох найсильніших клубів виявилося не так просто. Ні, ця історія не про харківський «Металіст» епохи Мирона Маркевича. Знайомтеся — ФК «Воєводина» з Нового Сада.

Новий Сад – чим тут займалися до того, як створити футбольний клуб

Щоб убезпечити південні кордони від атак турків, в XVII столітті на березі Дунаю Габсбурги заклали Петроварадинську фортецю. Твердиню в народі прозвали амбітно — «Дунайський Гібралтар». Через тридцять років після введення новобудови в експлуатацію османи спробували її захопити, але, втративши біля шести тисяч вбитими, повернулися додому ні з чим. Не чужа нам ще зі шкільних підручників історії імператриця Марія-Терезія в 1748 році назвала тутешню околицю Neoplanta, що в перекладі означало «новий сад».

Коли кордон відкотився далеко на південь, фортеця втратила стратегічне значення, залишившись лише величним нагадуванням про славні часи імперії. «Новий сад» звільнених від османів земель Воєводини австрійці заселяли в тому числі й українцями. Після зруйнування Запорізької Січі тут дозволили осісти козакам. Вимоги до рекрутів висували ще паскудніші, ніж Тайлера Дьордена з «Бійцівського клубу», з його «чорна сорочка, чорні штани та сто доларів на похорони».

Сайт посольства України в Сербії говорить: «Козаки були зобов’язані самі озброюватись та забезпечуватись кіньми, служити під командуванням німецьких офіцерів, носити тільки свою народну козацьку форму, не мали права одружуватись, їхнє пересування обмежувалося, нагорода за військову службу була мінімальною і так далі».

Коли в 1918 році Австро-Угорщина почала сипатися на друзки, на воєводинському вічі греко-католицький Іван Хранилович висловив пропозицію приєднатися до Сербії. Ну і наостанок, перед тим, як перейти до історії власне ФК «Воєводина» — Новий Сад є побратимом міста Львів.

Заснування клубу та його становлення

Австрійці забороняли організовувати у Воєводині спортивні об’єднання місцевих, тож клуб створили підпільно. Сталося це 6 березня 1914 року на місцевій ткацькій фабриці. Засновниками стали дванадцятеро сербських студентів, що саме повернулися з навчання у Празі. Дітище отримало назву ФК «Воєводина»», щоб максимально підкреслити власну сербську ідентичність. В народі команду прозвали спрощено-ласкаво «Воши» — так тутешні скорочено називають жителів Воєводини. Пізніше, коли «Воєводина» стане одним з найстаріших клубів чемпіонату, її охрестять більш поважно — «Стара Дама». Новостворена команда встигла зіграти аж один матч проти сусіднього з Новим Садом села. Перемогли 5:0. Потім сталося 28 червня у Сараєві, спалахнула Перша світова, і на Балканах різко стало не до футболу — Сербія у тій війні втратить до третини населення.

Після війни клуб відновився клопотами все тих же студентів та на тій же ткацькій фабриці. Частина гравців «Воєводини» також грала за празьку «Славію». Тож не дивно, що в 1920 році ті вирішили взяти за основу клубної форми її червоно-білі кольори. Також запозичили і герб «Славії», хіба червону зірку чехів замінили на синю, щоб на формі були всі кольори прапора Сербії.

Із середини двадцятих і протягом всіх тридцятих років команда регулярно виграє чемпіонати міста та Воєводини. Свій дебютний сезон у вищій лізі Югославії вони починають більш ніж добре, навіть борються за чемпіонство. Проте починається Друга світова. Під час різні у Новому Саді в 1942 році за три дні було вбито 1246 місцевих жителів, чиї тіла потім викинули в Дунай. Загальне число загиблих у Воєводині складе 4 тисячі чоловік. Серед них — практично увесь склад «Воєводини».

Ігор Перенесієнко

______________________

Придбати електронний варіант журналу "Міст: Україна - Балкани" 

 Купуючи електронний варіант, покупець зобов'язується не поширювати його на ресурсах мережі Інтернет та використовувати електронний варіант виключно для внутрішніх потреб. Вартість 200 грн., випускникам Міжнародної сертифікатної програми з балканістики вартість становить 180 грн.

Якщо ви хочете отримувати друкований варіант і стати постійним передплатником, зверніться із проханням на пошту: balkanskihdoslidzen@gmail.com 

Ознайомитися з випуском №2 журналу "Міст: Україна - Балкани".

Ознайомитися з випуском №1 журналу "Міст: Україна - Балкани"