На порозі євро: яка історія болгарського лева?

Останні рішення щодо вступу Болгарії до єврозони з 1 січня наступного 2026 року були ухвалені 8 липня 2025 року Європейським парламентом у Страсбурзі та Радою ЄС у Брюсселі після понад 20 років наближення країни до валютного союзу. Спробуємо розповісти монетарну історію шляху Болгарії до євро.

Після 1878 року Болгарія стала вільнішою, але, незважаючи на це, у валютному обігу країни панував повний хаос. Причина полягала в тому, що на болгарських землях для оплати використовувалися всілякі монети з європейських та більш віддалених країн. Сама історія національної валюти – болгарського лева офіційно розпочалася 4 червня 1880 року, коли Народні Збори ухвалили Закон про право карбування монет у Князівстві Болгарія. Це був ключовий момент у розбудові національних інституцій після відродження болгарської державності у 1878 році. Проєкт національної валюти розділив правлячу та опозиційну партії. Уряд Драгана Цанкова не був переконаний, що Болгарії потрібна нова валюта, оскільки франки, фунти та рублі були достатньо стабільними. Консервативні кола були більш обережними та наполягали на поступовості. Існували побоювання, що нова валюта може створити інфляційний тиск, оскільки бракувало досвіду в управлінні національною монетарною політикою. Ліберальна партія Петко Каравелова, однак, наполягала на тому, що Князівству Болгарія потрібна власна грошова система для зміцнення своєї економічної та політичної незалежності. Тому 21 травня 1880 року він запропонував Закон про грошову одиницю та захист біметалевої системи – без золотого стандарту, стверджуючи, що золото може призвести до зростання цін. Під впливом західноєвропейських цінностей та згідно з ідеєю першого міністра фінансів – Грігора Нахова, а пізніше підтверджено його послідовниками Петко Каравеловим та Георгі Желязковим, лев був прирівняний за вартістю до французького франка. 

Назва «лев» в Болгарії пішла від перших грошей, які проникли на територію цієї держави – голландських грошей із зображенням відповідної тварини, і є посиланням на геральдичний символізм і болгарську національну ідентичність. Інші балканські валюти, такі як румунський лей та албанський лек, мають схоже історичне коріння. Окрім левів та стотинок, серед обговорюваних варіантів назви нової валюти були французькі «франк» та «сантіме», збереження назви «жултічі», нав’язаної за часів Османської імперії, і навіть прийняття монети Александра (названої на честь першого князя третьої Болгарської держави Александра Баттенберга). «Я думаю, що найкращі назви – це «франк» і «сантім», бо гроші в усьому світі мають бути однаковими. Що це за болгаризація монет? Я хочу, щоб назви були такими ж, як у Франції» , – прокоментував прийняття закону тодішній депутат парламенту та майбутній прем’єр-міністр країни Стефан Стамболов. Зрештою, було прийнято, що назва болгарської грошової одиниці буде лев, а її менших номіналів – стотинки.  Перші болгарські монети були викарбувані у Відні в 1881 році номіналом 2, 5 та 10 стотинок з бронзи, а також 1 лев, 2 та 5 левів зі срібла. Золоті монети (10, 20 та 100 левів) з’явилися пізніше, на початку 1890-х років. 

Перші паперові банкноти були надруковані в 1885 році в Лондоні компанією Bradbury & Wilkinson номіналом 20 та 50 левів. На перших банкнотах не було портретів чи інших зображень, лише номінал та попередження про покарання за підробку. Вони користувалися широкою недовірою, особливо серед сільського населення, через відсутність золотого чи срібного покриття та сумніви щодо цінності самого паперу.

Перша болгарська банкнота мала номінал 20 левів і була випущена в 1885 році. Це підтверджує її серійний номер №000001

Наприкінці XIX століття розгорілася дискусія щодо закріплення національної валюти – чи має лев базуватися на срібному або золотому стандарті.  Прихильники срібного стандарту – переважно сільськогосподарські кола та купці, для яких слабша валюта означала кращі експортні позиції – зіткнулися з міською буржуазією та банкірами, які наполягали на стабільності за допомогою золота. У 1897 році, за часів прем’єр-міністра Костянтина Стоїлова та міністра фінансів Івана Євстратієва Гешова, Болгарія офіційно запровадила золотий стандарт, який надав леву фіксоване золоте покриття – 1 лев = 0,290323 грама золота. Це забезпечило відносну стабільність напередодні великих геополітичних потрясінь. Однак після фінансової кризи 1899–1902 років банк перейшов від золотого до срібного стандарту забезпечення грошових одиниць у країні. 

Період між 1912 і 1919 роками ознаменувався війнами та фінансовим крахом. Балканські війни, Перша світова війна та провал національних амбіцій призвели до масових військових витрат, запозичень та девальвації валюти. Золотий стандарт був офіційно скасований у 1912 році, а лев почали друкувати без підтримки. Після закінчення Першої світової війни інфляцію вже неможливо було зупинити, і один долар торгувався за понад 140 левів за обмінним курсом лише 5 левів у 1913 році. Після короткочасної стабілізації наприкінці 1920-х років під керівництвом прем’єр-міністра Андрія Ляпчева та міністра фінансів Стефана Стефанова, світова економічна криза 1929 року та подальша дефляційна політика знову похитнули довіру до лева. Під час Другої світової війни валюта знову різко знецінилась, що зумовило необхідність друку «воєнних банкнот», часто з мінімальним покриттям.

Після 9 вересня 1944 року новий комуністичний уряд націоналізував банки та скасував валютний ринок. У 1952 році було проведено одну з наймасштабніших грошових реформ, у рамках якої новий лев замінив старий у співвідношенні 1:100 для особистих коштів і навіть 1:200 для корпоративних депозитів та банківських вкладів – акт, спрямований на ліквідацію «буржуазних накопичень». Ця реформа знищила значну частину особистих заощаджень населення. У 1962 році лев знову деномінували, цього разу у співвідношенні 10:1, і було створено нову серію банкнот і монет. Валюта залишалася фіксованою до радянського рубля, але була практично повністю неконвертованою. Лев у цей період функціонував радше як розрахункова одиниця в неринковій економіці – без інфляції, але також і без справжнього ціноутворення.

Після падіння комунізму Болгарія розпочала економічний перехід без чітко налагодженої фінансової системи. На початку 1990-х років відбулася часткова лібералізація та приватизація, але валюта залишалася нестабільною. Найдраматичніший момент стався у 1996–1997 роках, за часів правління Жана Віденова, коли сталася серія банкрутств банків, різко зросли ціни, а лев різко знецінився. У січні 1997 року 1 долар вже коштував майже 3000 левів, а інфляція щомісяця сягала 242%. Болгари буквально за лічені дні збідніли, а масове невдоволення призвело до падіння уряду та важкої політичної кризи.

У липні 1997 року тимчасовий уряд Стефана Софіанського запровадив валютну раду. Лев був прив’язаний до німецької марки за курсом 1 німецька марка = 1000 левів. Болгарський національний банк втратив право самостійно емітувати гроші, а весь грошовий обіг був забезпечений валютними резервами. У 1999 році було проведено деномінацію – 1 новий лев за 1000 старих левів. З цього моменту лев був зафіксований до євро за курсом 1 євро = 1,95583 лева, який залишався незмінним і донині.

Шлях до євро

Початок шляху до запровадження євро та вступу Болгарії до єврозони було покладено угодою про спільні дії щодо прискореного вступу Болгарії до Економічного та валютного союзу (ЕВС) та успішного запровадження євро в Болгарії, підписаною 25 листопада 2004 року міністром фінансів Міленом Велчевим та головою Болгарського національного банку (БНБ) Іваном Іскровим. Угода повністю відображає домовленості, досягнуті між 2000 та 2004 роками двома болгарськими урядами щодо ЕВС, та зобов’язання країни, що після вступу до ЄС з 1 січня 2007 року вона зобов'язана запровадити євро. 25 квітня 2005 року Болгарія та Румунія підписали свої договори про приєднання до ЄС у Люксембурзі. 21 червня 2005 року Договір про приєднання Болгарії та Румунії до ЄС було опубліковано в Офіційному журналі ЄС. 1 січня 2007 року Болгарія та Румунія офіційно стали 26-ю та 27-ю державами-членами Європейського Союзу відповідно. Це п’яте розширення організації з моменту її створення.

Початок практичної підготовки до запровадження євро в Болгарії було покладено зі створенням Координаційної ради з підготовки Республіки Болгарія до членства в єврозоні Постановою № 168 Ради Міністрів від 3 липня 2015 року. Координаційну раду очолювали співголови Міністр фінансів та Голова Болгарського національного банку, а її основним завданням було організація та координація практичної підготовки країни до членства в єврозоні.

7 березня 2018 року Рада Міністрів уповноважила Міністра фінансів провести переговори щодо майбутнього приєднання Болгарії до єврозони. 29 червня 2018 року Міністр фінансів Болгарії та Голова Національного банку Болгарії надіслали спільного листа країнам єврозони, Європейській Комісії та Європейському центральному банку щодо намірів болгарської влади щодо участі Республіки Болгарія в Єдиному механізмі нагляду шляхом встановлення тісної співпраці з Європейським центральним банком у значенні Регламенту (ЄС) № 1024/2013 та щодо намірів країни подати заявку на вступ до єврозони. У листі викладено заходи, які болгарська влада впроваджуватиме та які є важливими для безперешкодного приєднання та участі в єврозоні. Ці заходи стосуються таких шести сфер політики: банківський нагляд, макропруденційна система, нагляд за небанківським фінансовим сектором, система запобігання відмиванню грошей, система неплатоспроможності та управління державними підприємствами.

12 липня 2018 року на зустрічі в Брюсселі, міністри країн єврозони оголосили про свою готовність прийняти Болгарію до так званої кімнати очікування спільної валюти після приблизно року обговорення, у присутності міністра фінансів Болгарії Владислава Горанова та голови Національного банку Болгарії Дімітра Радєва, щодо спільного листа, надісланого ними 29 червня 2018 року, щодо намірів болгарської влади приєднатися до єврозони та Банківського союзу. Єврогрупа одноголосно підтримала висловлені наміри Болгарії у сферах банківського нагляду, фінансового сектору та якості інституцій та управління.

22 серпня 2018 року Рада Міністрів схвалила План дій, що включав заходи у відповідь на наміри Республіки Болгарія приєднатися до Механізму обмінних курсів та Банківського союзу до липня 2019 року. План дій включав заходи, які мали бути реалізовані до кінця червня 2019 року.

У грудні 2019 року Міністерство фінансів Болгарії опублікувало звіт «Болгарія на шляху до Механізму обмінних курсів та до Банківського союзу», в якому зазначалося, що Болгарія виконала Маастрихтські критерії згідно з останніми трьома звітами про конвергенцію. 10 липня 2020 року Болгарію та Хорватію було прийнято до Механізму обмінних курсів, «кімнати очікування» для вступу до єврозони.

27 жовтня 2022 року Народні Збори ухвалили резолюцію, яка зобов’язала Раду Міністрів, у координації з Болгарським національним банком, прискорити консультації та переговори з європейськими інституціями та пришвидшити технічну підготовку до введення євро, щоб досягти цільової дати прийняття євро – 1 січня 2024 року.

У листопаді 2022 року Координаційна рада з підготовки Республіки Болгарія до членства в єврозоні прийняла Комунікаційну стратегію щодо інформування та публічності вступу Болгарії до єврозони. Стратегія базується на Національному плані введення євро в Республіці Болгарія, прийнятому Радою Міністрів 22 травня 2022 року, та описувала принципи та завдання комплексної інформаційно-комунікаційної кампанії; відповідальні установи, які здійснюватимуть окремі заходи в рамках загальної кампанії; етапи реалізації заходів; цільові групи; канали поширення інформації тощо.

6 грудня 2022 року в Брюсселі між Болгарією, Європейською комісією та президентом Єврогрупи було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо виробництва євромонет. Документ підписали віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс, єврокомісар з питань економіки Паоло Джентілоні, президент Єврогрупи Паскаль Донах’ю, а з болгарського боку – виконувач обов’язків міністра фінансів Росіца Велкова та голова Національного банку Болгарії Дімітар Радев. У Меморандумі було окреслено практичні кроки, які дозволять Болгарії розпочати виробництво євромонет після отримання схвалення на приєднання до єврозони. Ці кроки стосувалися карбування певної кількості пробних монет із зображенням спільних сторін євромонет та вибору національного дизайну болгарських євромонет.

12 квітня 2024 року віце-прем’єр-міністр і міністр фінансів Людмила Петкова, виконавчий віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс та європейський комісар з питань економіки Паоло Джентілоні підписали в Люксембурзі Угоду про партнерство між Європейською комісією та Республікою Болгарія щодо організації інформаційно-комунікаційних кампаній щодо запровадження євро в країні. Угода базувалася на Комунікаційній стратегії щодо інформації та публічності вступу країни до єврозони, оновленій у лютому 2024 року, яка мала на меті ознайомити громадян та бізнес з усіма практичними аспектами запровадження єдиної європейської валюти як офіційного засобу платежу в Болгарії шляхом надання точної, доступної та своєчасної інформації.

26 липня 2024 року Народні Зборит 118 голосами «за», 44 проти та 13 утрималися ухвалив рішення про прискорення та завершення процесу практичної підготовки до прийняття євро в Республіці Болгарія.

7 серпня 2024 року Народні Збори нарешті ухвалили Закон про запровадження євро в Болгарії. Він регулював принципи, правила та процедури запровадження євро як грошової одиниці Болгарії, визначав ключові правила переходу до єдиної європейської валюти та запроваджував перехідні періоди, які дозволять громадянам адаптуватися до нової валюти. Прийнятий законопроект також регулював правила, пов’язані з адаптацією інформаційних систем для роботи з євро, а також адаптацією реєстрів, бухгалтерських документів та інших документів до євро. Закон про запровадження євро в Болгарії був оприлюднений у випуску 70 Державного вісника від 20 серпня 2024 року.

25 лютого 2025 року Міністр фінансів Теменужка Петкова та Голова Національного банку Болгарії Дімітар Радев підписали спільного листа, що містив запит на підготовку позачергових звітів про конвергенцію, та надіслали його Президенту Європейської Комісії Урсулі фон дер Ляєн та Президенту Європейського центрального банку Крістін Лагард. «Враховуючи рішучість Болгарії приєднатися до євро з 1 січня 2026 року та відповідно до статті 140, пункту першої Договору про функціонування Європейського Союзу, ми хотіли б, щоб Європейська Комісія та Європейський центральний банк підготували для Болгарії позачергові звіти про конвергенцію», – йшлося у спільному листі, факсиміле якого було опубліковано на веб-сайтах БНБ та Міністерства фінансів. Лист був підготовлений та надісланий на виконання Рішення Народних Зборів від 26 липня 2024 року про прискорення та завершення процесу підготовки до прийняття євро в Республіці Болгарія, відповідно до статті 140 Договору про функціонування Європейського Союзу, а також відповідно до Рішення Ради Міністрів Республіки Болгарія № 92 від 24 лютого 2025 року про звернення до Європейської Комісії та Європейського центрального банку з проханням підготувати позачергові звіти про конвергенцію для Республіки Болгарія. Рішення прийнято після опублікованих 24 лютого 2025 року даних Євростату щодо інфляції в країнах Європейського Союзу, згідно з якими референтне значення критерію цінової стабільності з даними за січень 2025 року розраховується на рівні 2,6 відсотка. Інфляція в Болгарії за той самий період також становить 2,6 відсотка, що означало, що з даними станом на січень 2025 року Болгарія також відповідала останньому критерію членства в єврозоні. Запит на проведення позачергових звітів про конвергенцію з’явився після того, як Міністерство фінансів опублікувало 18 лютого 2025 року проєкт бюджету на 2025 рік з дефіцитом до 3 відсотків валового внутрішнього продукту країни, а також оновлений середньостроковий бюджетний прогноз на період 2025–2028 років.

13 травня 2025 року прем’єр-міністр Росен Желязков та голова Національного банку Болгарії Дімітар Радев підписали позицію на підтримку запровадження євро в Республіці Болгарія з 1 січня 2026 року. Позиція підтверджувала всі дії, вжиті як виконавчою владою, так і БНБ на основі рішень Народних Зборів у минулі роки на підтримку заходів для досягнення умов конвергенції, а також для ефективного запровадження євро з усіма захисними механізмами для болгарського суспільства з 1 січня 2026 року.

4 червня 2025 року було опубліковано позачергові звіти Європейського центрального банку та Європейської комісії про конвергенцію з оцінками обох установ щодо готовності Болгарії до вступу до єврозони з 1 січня 2026 року. У них було надано позитивну оцінку та зазначено, що Болгарія відповідає вимогам для вступу до єврозони. Звіти розроблялися незалежно один від одного. Вирішальним був звіт Європейської комісії, який рекомендував Болгарії прийняти євро з 1 січня 2026 року та є єдиним, хто може рекомендувати Раді ЄС схвалити вступ країни до єврозони. Прем’єр-міністр Болгарії Росен Желязков у дописі в соцмережі X заявив, що таке рішення ЄС для балканської країни підтверджує її прогрес. «Чудовий день. Ще один крок вперед на шляху Болгарії до євро... Це сталося після років реформ, відданості та узгодження з нашими європейськими партнерами», – написав він. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн також написала соцмережі, що такий крок ближчий до прийняття нової валюти та підкреслила, що «євро є відчутним символом європейської сили та єдності». «Завдяки євро економіка Болгарії стане сильнішою, збільшиться торгівля з партнерами єврозони, з’являться прямі іноземні інвестиції, з’явиться доступ до фінансування, з’являться якісні робочі місця та зростуть реальні доходи», – йшлося у її заяві.

19 червня 2025 року Єврогрупа, яка об'єднує міністрів фінансів єврозони, схвалила рекомендацію Раді ЄС проголосувати за рішення щодо вступу Болгарії до єврозони. Міністри погодилися з позитивними оцінками, наданими Європейською комісією та Європейським центральним банком у звітах про конвергенцію.

20 червня 2025 року на засіданні в Люксембурзі Рада ЄС з економічних та фінансових питань (ECOFIN), до складу якої входять міністри фінансів усіх країн ЄС, прийняла рекомендацію країн єврозони та схвалила лист до Європейської Ради щодо завершення правових актів щодо приєднання Болгарії до валютного союзу до січня 2026 року.

24 червня 2025 року Комітет з економічних та монетарних питань і Підкомітет з питань оподаткування Європейського парламенту на засіданні в Брюсселі, ухвалили проєкт звіту Європейського парламенту (ЄП) про готовність Болгарії до прийняття євро з 1 січня 2026 року, в якому зазначалося, що ЄП схвалює рекомендацію Європейської Комісії щодо вступу Болгарії до єврозони.

27 червня 2025 року Європейська Рада привітала виконання Болгарією всіх вимог для вступу нашої країни до єврозони з 1 січня наступного року. Це було зафіксовано у прийнятих висновках зустрічі глав держав та урядів країн ЄС у Брюсселі (26–27 червня 2025 року). 8 липня 2025 року, Європейський парламент та Рада ЄС остаточно сказали «так» вступу Болгарії до єврозони з 1 січня 2026 року. 

«Відродження» та протести проти євро

Однак ультраправа опозиційна партія «Відродження» кілька місяців виступала проти запровадження євро, організовуючи демонстрації та протести. Учасники висловили стурбованість тим, що ухвалення євро призведе до зниження рівня життя та підірве економічний суверенітет Болгарії. З одного боку, партія обслуговує поширений у Південно-Східній Європі євроскептицизм, який полягає в тому, що Брюссель диктує свої рішення державам-членам. З іншого боку, «Відродження» – це проросійська партія з добрими контактами з Москвою, де вони не зацікавлені в тому, щоб Болгарія ще тісніше пов’язувалася з ЄС через запровадження євро. Варто зауважити, що населення Болгарії розділене щодо питання євро – згідно з опитуваннями, близько половини болгар скептично ставляться до нової валюти, чому Петр Ганєв з Інституту ринкової економіки має пояснення: «Частина недовіри та побоювань щодо вступу до єврозони, очевидно, підживлюється політичною нестабільністю в країні протягом останніх чотирьох років». Відмова від євро також зумовлена ​​певною ностальгією. Гроші завжди є емоційним фактором, багато хто боїться, що з втратою болгарського лева вони втратять частину своєї національної ідентичності.

Президент Румен Радев також є євроскептиком. Він, як і партія «Відродження», хотів провести референдум щодо євро в Болгарії. Дивним у поведінці президента Румена Радева було те, що він порушив питання референдуму щодо євро саме тоді, коли його проведення було вже абсолютно неможливим. Президент Румен Радев, очевидно, вирішив був запустити власний партійний проєкт під гаслом більшої демократії та консультацій з народом щодо питання євро. Румен Радев не стверджував, що запровадження євро погане для Болгарії – навпаки, його заяви чітко давали зрозуміти, що спільна валюта принесе країні середньострокові та довгострокові переваги. Його головне послання полягало в тому, що з народом не консультувалися з цього питання. Шкода, коли щось нове – можливий політичний проєкт – базується на хибному або напівправдивому фундаменті. Болгар багато разів протягом багатьох років запитували про євро та ЄС, і вони завжди давали однакову позитивну відповідь. Тільки за останні чотири роки громадяни країни сім разів висловлювалися на парламентських виборах, завжди обираючи конституційну більшість у Народних Зборах на користь євро. У нинішньому парламенті 171 депутат підтримує запровадження європейської валюти – більшість, якою майже жодне інше питання не може похвалитися. Така картина спостерігалася протягом попередніх двадцяти років. Незрозуміло, чому президент Румен Радев не поважає це досить чітке народне голосування. В закликах Румена Радєва до «більшої демократії» та «надання народу права голосу» була величезна доза популістського політиканства. У популістські часи це не особливо дивно, і слід зазначити, що Румен Радєв діяв з дозою поміркованості, яка відрізняє його від радикалів, таких як Костадин Костадінов та іншіх відвертих популістів. Сумно, однак, те, що Румен Радєв явно вписується в нішу євроскептиків і розпочав використовувати «аргументи» проти ЄС та євро, які не зовсім ґрунтуються на правді. І ще сумніше, що він нав'язував точку зору, згідно з якою парламентська демократія та парламентська більшість не мають легітимності. Точку зору, згідно з якою нібито один референдум важливіший за сім національних виборів протягом чотирьох років. Проте, не зважаючи на всі намагання євроскептиків Болгарії на чолі з Руменом Радевим розхитати ситуацію міністри фінансів Європейського Союзу 8 липня 2025 року дали остаточне зелене світло на введення євровалюти в Болгарії. «Ми це зробили!» – радів прем’єр-міністр Болгарії Росен Желязков у соціальній мережі X, назвавши цей момент «історичним».  «Вступ до єврозони – це набагато більше, ніж просто заміна лева на євро, – додав єврокомісар Валдіс Домбровскіс. – Йдеться про побудову кращого та успішного майбутнього для Болгарії та її громадян у серці Європи». «Це знаменує собою кульмінацію ретельного процесу вступу Болгарії, що включає ретельний аналіз та інтенсивну підготовку. Я щиро вітаю Болгарію та болгарський народ з цим величезним досягненням», – прокоментувала перехід Болгарії на євро міністерка економіки Данії Стефані Лосе. Данія головує у Раді Європейського Союзу з 1 липня 2025 року. 

«Чудові новини для Болгарії та єврозони!», – оголосила 22 серпня президент Європейського центрального банку Крістін Лагард у Facebook. «Погляньте спочатку на дизайн болгарської монети номіналом 2 євро. Хоча нам доведеться трохи почекати, щоб побачити ці монети в обігу, цей попередній перегляд пропонує зазирнути в прекрасний національний бік, обраний Болгарським національним банком, національним центральним банком Болгарії», – пояснила К. Лагард. «Дизайн схожий на дизайн монети номіналом 2 лева та містить символи, які глибоко вкорінені в спадщині країни та плекаються її народом», – наголосила К. Лагард. Таким чином, Болгарія стане 21 членом єврозони та використовуватиме переваги спільної валюти Євросоюзу з 2026 року.

Протягом останніх півтора століття лев був не просто засобом обміну. Він був свідком – і часто жертвою – національних амбіцій, помилок та прагнень. Від романтичних ідеалів Відродження, через катастрофи війни та репресії тоталітаризму, до потрясіння перехідного періоду та надії на європейську інтеграцію – лев завжди відображав дух часу. Із заміною лева на євро Болгарія завершує один цикл своєї історії та розпочинає новий – з новими можливостями, але й з новими викликами. А пам’ять про лев – з його банкнотами, монетами та портретами видатних особистостей – залишиться частиною болгарської колективної економічної пам’яті. Таким чином, лев залишиться в історії як символ національної ідентичності та як знак змін, що розпочалися з об’єднання і тривали аж до європейської інтеграції країни.

Євген Лизень