Посилення військово-технічного та стратегічного співробітництва між Україною та Хорватією - SWOT-аналіз

 

Вступ

Повномасштабна війна росії проти України зумовлює необхідність поглиблення військово-технічного та стратегічного співробітництва з європейськими державами. У цьому контексті Хорватія є перспективним партнером, оскільки поєднує власний досвід війни та післявоєнної реінтеграції з членством у ЄС і НАТО.

Українсько-хорватське співробітництво вже охоплює військову допомогу, розмінування, оборонну промисловість, кібербезпеку та підготовку фахівців. Укладена у 2024 році угода про довгострокове співробітництво створила основу для подальшого розвитку цих напрямів. Водночас потенціал партнерства обмежується масштабом хорватського ВПК, ресурсними можливостями та внутрішньополітичними розбіжностями щодо підтримки України.

Сильні сторони

Спільний історичний досвід війни та захисту державності. Україна та Хорватія мають досвід війни за збереження незалежності й територіальної цілісності, що створює основу для взаєморозуміння у питаннях оборони, розмінування, відновлення територій та адаптації збройних сил. Водночас хорватський досвід післявоєнного відновлення доповнюється сучасним бойовим досвідом України.

Сучасний бойовий досвід України. Україна має практичний досвід застосування БпЛА, FPV-дронів, засобів РЕБ та інших технологій у масштабній сучасній війні. Це може становити практичний інтерес для Хорватії в контексті модернізації її збройних сил та розвитку оборонної промисловості.

Сформована договірно-інституційна база співробітництва. Двостороння співпраця спирається на укладені домовленості та взаємодію державних органів, що створює основу для реалізації довгострокових проєктів.

Жовтень 2024,  Угода про довгострокове співробітництво та підтримку між Україною та Республікою Хорватія

Наявність практичного досвіду військово-технічної допомоги Україні. Хорватія передавала Україні, зокрема, вертольоти Мі-8, бронетехніку, артилерійські системи та обладнання для розмінування. Хорватія має багаторічний досвід гуманітарного розмінування, а DOK-ING уже співпрацює з Україною. Це робить розмінування одним із найбільш практичних і перспективних напрямів двосторонньої співпраці.

Членство Хорватії в НАТО та ЄС полегшує співпрацю у сфері стандартів, сумісності, військової підготовки та потенційної інтеграції українських підприємств у європейські оборонні виробничі ланцюги.

Підтримка України з боку хорватського уряду. Уряд Андрея Пленковича продовжує військову та політичну підтримку України, а двостороння угода 2024 року закріплює співпрацю у сфері безпеки, оборонної промисловості, розмінування та кібербезпеки. Водночас ця підтримка не означає повного політичного консенсусу в Хорватії.

Слабкі сторони

Відносно обмежений масштаб оборонно-промислової бази Хорватії. Хорватський ВПК має конкурентоспроможні технологічні ніші, однак за масштабами поступається провідним європейським виробникам, тому Хорватія є радше нішевим технологічним партнером, ніж постачальником широкого спектра озброєнь. Окрім того, Хорватія вже передала Україні значну частину доступних систем, зокрема весь парк вертольотів Мі-8, тому її можливості для нових масштабних передач техніки з власних запасів є обмеженими.

Відсутність повного політичного консенсусу щодо підтримки України. Позиції уряду Пленковича та президента Зорана Мілановича щодо окремих форм військового залучення відрізняються. Це може ускладнювати реалізацію проєктів, які потребують широкої політичної або військової підтримки. Ця різниця не є лише риторичною. У 2026 році Пленкович прямо визнав, що через позицію Мілановича Хорватія не бере участі у військовому сегменті «Коаліції охочих», хоча уряд продовжує власну політичну лінію підтримки України.

Конкуренція за ресурси з модернізацією хорватської армії. Хорватія модернізує власні збройні сили значною мірою через закупівлю іноземних систем. Зокрема, країна інвестує у французькі Rafale, американські системи HIMARS та інші західні системи озброєння; у 2025–2026 роках також активно просувалася модернізація сухопутних військ за рахунок закупівель іноземної техніки. Це свідчить про те, що Хорватія не має повного циклу виробництва широкого спектра сучасних важких систем озброєнь, що відрізняє її від великих європейських військово-промислових держав на кшталт Франції, Німеччини, Великої Британії.  Це призводить до можливої конкуренції між потребами модернізації власних Збройних сил Хорватії та ресурсами для розвитку міжнародної оборонної співпраці та бюджетами на підтримку України

Вразливість українських виробничих потужностей. У разі локалізації спільного виробництва в Україні підприємства, логістика та енергетична інфраструктура залишаються під загрозою російських атак.

Можливості

Спільне виробництво БпЛА та FPV-дронів. Український бойовий досвід і хорватські технологічні можливості можуть бути використані для спільної розробки, виробництва та адаптації безпілотних систем.

Спільна підготовка військових фахівців та обмін бойовим досвідом. Найбільш перспективними можуть бути навчання у сферах БпЛА, розмінування, кібербезпеки та інженерних військ.

Використання хорватського досвіду. Україна може використовувати досвід Хорватії у відновленні інфраструктури, реінтеграції територій, роботі з наслідками війни та використанні європейських фондів. Українські делегації вже вивчали цей досвід у Вуковарі, Книні та Шибенику.

Хорватський досвід може бути використаний для розвитку системи психологічної, фізичної та соціальної реабілітації українських ветеранів. Практична співпраця вже включає обмін методиками та спільні реабілітаційні ініціативи.

Перспективним є також перехід від постачання готової техніки до локалізації ремонту, обслуговування та спільної розробки роботизованих систем для розмінування.

Поглиблення співпраці у сфері кібербезпеки. Перспективними напрямами є обмін інформацією про кіберзагрози, захист критичної інфраструктури та підготовка фахівців.

Використання механізму SAFE для спільних оборонно-промислових проєктів. Участь Хорватії як держави-члена ЄС може сприяти залученню українських підприємств до спільних оборонних проєктів та європейських виробничих ланцюгів.

Загрози

Розбіжності між урядом і президентом Хорватії щодо військової підтримки України. Внутрішньополітичні суперечності можуть ускладнювати реалізацію окремих форматів військового співробітництва та призвезти до затримки або політичного блокування міжнародних механізмів компенсації та фінансування оборонних проєктів.

Конкуренція між українсько-хорватськими проєктами та переозброєнням Хорватії. Пріоритет модернізації власних Збройних сил може відволікати фінансові ресурси та виробничі потужності від нових спільних проєктів.

Конкуренція з великими європейськими оборонними виробниками. Українсько-хорватські проєкти можуть конкурувати з іншими європейськими ініціативами за хорватські виробничі потужності, інвестиції та інженерні кадри.

Фізична вразливість спільних виробничих ланцюгів в Україні. Російські ракетні та дронові атаки можуть порушувати виробництво, логістику та постачання компонентів для спільних проєктів.

Отже, SWOT-аналіз демонструє, що українсько-хорватське військово-технічне та стратегічне співробітництво має реальну основу для подальшого розвитку, а не обмежується політичними деклараціями. У жовтні 2024 року Україна та Хорватія уклали довгострокову угоду, яка прямо передбачає співпрацю оборонних промисловостей, пошук можливостей спільного виробництва та локалізацію проєктів в Україні.

Головна сила цієї співпраці полягає не стільки в обсягах постачання важкого озброєння, скільки в передачі критично важливого досвіду та спеціалізованих технологій. Хорватія виступає стратегічним донором унікальної експертизи в галузях:

-       Гуманітарного розмінування (передача техніки та локалізація виробництва).

-       Психосоціальної реабілітації ветеранів і повернення їх до цивільного життя.

-       Мирної реінтеграції деокупованих територій.

Майбутній розвиток двосторонніх відносин вимагає переходу від моделі прямої передачі майна до технологічної кооперації та спільного виробництва (зокрема FPV-дронів та роботизованих систем). Для успішної реалізації цього потенціалу необхідно гнучко управляти ключовими ризиками: обходити внутрішньополітичні розбіжності в хорватському керівництві шляхом прямих міжвідомчих угод, залучати європейські фінансові інструменти (наприклад, SAFE) для забезпечення стабільного фінансування проєктів та враховувати фізичну вразливість локалізованих виробничих ланцюгів в умовах триваючих бойових дій в Україні.

Отже, найбільш перспективною видається модель, за якої Україна надає бойовий досвід, технологічні рішення та виробничу компетенцію, а Хорватія — доступ до власних технологічних ніш, виробничих можливостей, ринків ЄС та інституцій НАТО і ЄС. Така модель є більш реалістичною, ніж очікування від Хорватії масштабних поставок усіх типів озброєнь.

Аделія Волошина,

стажер Аналітичного центру балканських досліджень