Футбольний матч рф – Сербія. Що це було?
Минулого четверга, 24
березня, збірна Сербії з футболу зіграла товариський матч проти збірної рф у Москві. росія провела першу зустріч з європейською збірною за
останні два роки. Після початку повномасштабного вторгнення росіян до України,
їх виключили з усіх турнірів, тож ті перебивалися зустрічами з командами Кенії,
Катару та Іраку. А тут одразу — ціла Сербія. Статусна команда, з міцним складом,
що за Трансфемарктом має вартість 229 мільйонів євро. Для розуміння
системи координат, згадувана збірна України на цьому майданчику «котується» в 354 млн., а
Боснії і Герцеговини в 119.
Згода
на участь у спортивній події разом з командою держави-агресора від футбольного союзу Сербії (Фудбалски савез Србије) не
дивує. Образливо, звісно, але шо ж. Якщо президент Сербії передає привітаннями
Путіну з перемогою на виборах, то чому його футбольні чиновники мають чинити
інакше. Українська асоціація
футболу обурювалася перспективі такої зустрічі ще в грудні. Проте генеральний
секретар Футбольного союзу Сербії Йован Шурбатович заявив, що Сербія отримала дозвіл від УЄФА на проведення такої
гри.
Матч
з сербами, дарма що товариський, набув розголосу в медіа РФ. Про нього говорили
так, наче це мінімум фінал чемпіонату світу. Чи не всю Москву заліпили рекламою
«Вместе-Заедно», з кожної праски волали про братство двох народів. Навіть до Сербії
журналістів відправили робити репортажі про те, як живе Белград. Бідкалися, що
місцеві там слабо знають російську мову. Мінімум два тижні гадали, чи приїде до
Москви Новак Джоковіч. Мовляв, у нього якраз
вікно між турнірами. Вистачило клепки не приїхати.
Були
і інші ексцеси. Коли сербського екс-футболіста, а нині помічника тренера
«Суботіци» Мілана Вєштіцу запитали, а за що ж
конкретно серби поважають путіна, той відповів: «Якщо зараз запитати серба, чому він
любить путіна, то він не зможе відповісти.
Просто люблять, і все». В коменатрях хтось з росіян написав, що любити путіна у Белграді якось легше, ніж
в Москві, але то вже таке.
Перед початком матчу гімн
РФ виконала Пелагея — «не чужа» до російсько-української війни співачка. Свого часу
виступала на концертах з приводу анексії Криму, на відкритті кримського мосту. До
речі, її концерти у Белграді та Нові Саді минуло року скасували. Виступи мали
відбуватися 9-10 травня, але в Сербії сталася сумновідома масакра в школі
Владислава Рибнікара і в країні оголосили жалобу. Також перед матчем виступив
Григорій Лєпс. Була хвилина мовчання з приводу смерті журналіста Василя Уткіна,
який назвав пропагандиста Соловйова мавпою, але кажуть, її вирізали з трансляції.
Трибуни бадьоро скандували
про Косово, вічне братерство, одні кольори та віру. На все це з цікавістю та
посмішками дивилися Сергій Лавров та Івіца Дачич — очільники міністерств
закордонних справ рф та Сербії. Під час матчу на поле вибіг
чоловік. Якщо раптом подумали, що він таким чином протестував проти вбивств в
Україні чи хоча б кричав щось про Навального, то ні. QR-код на футболці вів на
канал блогера, який пообіцяв 30 мільйонів рублів тому, хто потрапить на поле.
Популярність блогер, до речі, отримав тоді, коли під час стріму бив дівчину.
Перший символічний удар
по м’ячу зробив актор серб Мілош Бикович. Перед цим чоловік знявся в рекламі
матчу, де ніяк не міг визначитися за кого ж вболівати. Гру судив турок, що
також характеризувало те, що відбувалося того вечора. Вечір танців на крові.
Говорити про склад збірної
РФ з вашого дозволу не буду, кілька слів про гостей. Серби привезли склад «під
основу». Тобто не зовсім вже відвертих резервістів, але і не оптимальний склад.
Він відрізнявся від того, що, приміром, виходив на поле в кінці минулого року проти
болгар у рамках відбору на Чемпіонат Європи.
Наприклад, у воротах
стояв Джордже Петровіч — досить перспективний молодий кіпер, одноклубник Михайла
Мудрика. Останнім часом — гравець основи лондонського «Челсі». Але, разом з
грою проти росіян у нього лише два матчі за збірну.
З 4 гравців лінії
захисту основним можна назвати лише Страхіню Павловіча з австрійського «Ред
Буллу». Інші троє — Младенович, Ераковіч та Гаїч. Філіп Младенович — донедавна
частий гість у стані «Орлових», але зараз його кар’єра котиться до низу. Минулого
року у фіналі кубка Польщі Філіп побив трьох футболістів команди суперника,
заробив влучення, дискваліфікацію на три місяці і штраф у розмірі 120 тисяч
злотих — більше мільйона гривен. Контракт з ним продовжувати не стали, тож
перебрався до Греції. Виклик до збірної для нього, можливо, подяка за минулі
заслуги і привід зібрати себе до купи. Ну і, звісно, точно посприяло те, що серб
двічі вигравав чемпіонат Білорусі з БАТЕ, тож точно бажаний гість у рф. Коли Сербії потрібно справді вирішувати
турнірні завдання, на його позиції грає Нікола Міленковіч з «Фіорентини» — в
Москві його не було навіть у запасі.
Двоє інших захисників —
чинні гравці російських футбольних клубів. Страхіня Ераковіч виступає за петербурзький
«Зеніт». Молодий та перспективний, але наразі лише з сімома матчами за збірну. Мілан
Гаїч на контракті у московського ЦСКА. Разом з грою проти росіян у того аж два
матчі за збірну. Гаїч став «героєм» вечора — на 19 хвилині отримав червону картку,
росіяни забили перший гол з пенальті і серби з чистою душею ходили полем до
фінального свистка.
Звісно, серби таки
привезли і зірок. Йовіч, Костіч, Тадіч, Мітровіч, Мілінковіч-Савіч — гравці
світового рівня. Не було головного форварда Душана Влаховіча з «Ювентусу», написали
про запалення спини. Хоча трьома днями раніше той досить бадьоро відбігав 90
хвилин у матчі Серії А.
Стосовно легенд, які таки доїхали. Філіп Костіч з «Ювентусу»
та Лука Йовіч з «Мілану» — гравці в справді сильних європейських клубах. Це
факт. Стосовно форми решти є питання.
Душан Тадіч, донедавна
багаторічний капітан «Аяксу» — 241 гра, 105 забитих голів, 112 асистів. Його
обожнювали та ненавиділи усі Нідерланди. Окрім феноменальної гри запам’ятався тим,
що після початку повномасштабного вторгнення рф до України відмовився одягти капітанську
пов’язку з українським прапором. Перед матчем проти «Феєноорда» не став вдягати
пов'язку в пам'ять про жертв землетрусу в Туреччині. Тоді він став єдиним серед капітанів клубів Ередівізії, хто не
взяв участь в цій акції. Ну, принаймні якась послідовність є — йому однаково до
горя будь-кого. Але ж на гру з росіянами все ж поїхав. Цікаво, що зараз Душан грає
у … турецькому «Фенербахче». Сергей Мілінковіч-Савіч та Алтександар Мітровіч проміняли
кар’єру в італійській Серії А та англійській прем’єр-лізі. Вони були справжніми
іконами в «Лаціо» та «Фулгемі», та зараз обоє грають в «Аль-Хілялі» — в
Саудівській Аравії віднедавна винайшли нову забавку, переманюють до свого
чемпіонату зірок за грубі гроші. При всій повазі, але чемпіонати Туреччини та
Саудівської Аравії — не зовсім те місце, де футболіст має можливість перебувати
в максимальному тонусі.
В підсумку, що дав цей
матч? Він показав, що рф вміє грати у пропаганду. Вони ефектно перемогли 4:0. Отримали
картинку з 20 тисячами глядачів. Все красиво та яскраво. Немов нічого не
відбувається — вони не вбивають людей, не перетворюють міста та села на купи
каміння. Начебто все у них там добре. Більш того, італійська «Аталанта» та
іспанський «Реал Сос’єдад» у соцмережах опублікували фрагменти цього матчу. Невелика, але тріщина
у міжнародному осуді рф як держави агресора. Відео, здається, одразу
прибрали, але все ж.
Сербія ж 21 березня показала,
що не проти всіляких там спецоперацій. Що їй цілком ок, що Україна спливає
кров’ю. Але всього лише через три дні, я в тім майже переконаний — спецоперації
сербам подобатимуться трішки менше. У річницю початку операції НАТО «Союзна
сила» 24 березня 1993 року в Белграді та околицях точно скажуть щось сумне про неприпустимість
бомбардування міст, вбивства, каліцтва і натхненно розкажуть яке ж це зло — воєнні злочини. Допоки РФ знову не покличе на
черговий матч своїх маленьких друзів, які ніяк не вивчать нормальну мову і не
пригадують за що ж саме вони люблять путіна.
Ігор Перенесієнко,
Стажер Аналітичного центру балканських досліджень
Читайте також: Як тенісист Новак Джокович між трьох сосен
заблукав
Коментарі
Дописати коментар